Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду

   Основна педагогічна мета освіти сьогодення - збереження здоров'я дитини, розвиток пізнавальної мотивації; формування гнучких знань, придатних для застосування у різноманітних навчальних та життєвих ситуаціях; виховання таких якостей, як самостійність і незалежність, що становить основу для вияву і розвитку ініціативи. Освітні орієнтири передбачають оволодіння у процесі навчання знаннями у вигляді гнучких систем, придатних до застосування у різних нав­чальних та життєвих ситуаціях, засобами розумової діяльності; вміннями відтворювати в навчальній діяльності логіку наукового пізнання. Розвивальні орієнтири спрямовані  на розвиток поняттєвого, творчого та дивергентного мислення, інтелектуальних та творчих умінь. Виховні орієнтири спрямовані на допомогу учням у самовизначенні і саморозвитку, виховання наполегливості, органі­зованості, витримки, чуйності, поваги до думок партнера, емоційної стійкості у контакті; здатності підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі. Соціальні орієнтири передбачають формування комунікативних умінь, тобто здатність мовця до конструктивної взаємодії з учасниками спілкування.

​

      Реалізація нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти потребує від учителя виконання нових функцій у процесі професійно-педагогічної роботи в сучасній школі. Серед них – функція проектування спільно з учнем індивідуального освітнього маршруту.

      Теоретичною основою досвіду є ряд нормативних документів: Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа», Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти; Програма розвитку і функціонування української мови в Запорізькій області на 2016-2020 роки; теорії діяльнісного особистісно спрямованого та індивідуального підходів до навчання.

             Методологічна основа досвіду:

• теорія створення індивідуальних освітніх маршрутів учня (індивідуальної освітньої траєкторії) (О.Воронцов, І.Каньковський, Т.Ковальова, Н. Рибалкіна,  О.Савицька,  О.Тубельський,  А.Хуторський, І.Якіманська та ін.);

• трактування суті даного поняття із позицій проблемно-рефлексійного підходу, діяльнісного підходу, технології педагогічного супроводу (П.Антошкіна,  С. Воробйова,  А.Гаязов,  Н.Зверєва,  С.Ізюмова,    І. Каньковський,    В. Лоренц,  Л. Мягкоход,  О.Савицька, А. Хуторськоий, М. Утепов  та ін.);

• положення та висновки теорій і концепцій щодо гуманістичного підходу у вихованні (Ш Амонашвілі,  К. Роджер, В Сухомлинський та ін.);

• ідеї педагогіки співпраці.

           Стисла анотація досвіду

Індивідуальний освітній маршрут реалізується у практичній діяльності за допомогою прийомів і навчальних технологій, що дають можливість створити оптимальні умови для становлення особистості, здатної до саморозвитку та творчої самореалізації. Варіанти маршруту можуть бути різноманітними. Вони залежать від багатьох факторів, а саме: вікових особливостей учнів; предмета навчання; форми проведення занять; мети навчання та змісту навчального матеріалу; форми «виходу» учнівської пошукової діяльності. Їх можна використати для випереджувальних завдань і для проведення факультативних занять із групою найбільш зацікавлених дітей. Реалізація цього принципу означає стимулювання пізнавальної активності за умови моделювання навчального процесу з огляду на зону найближчого розвитку учнів, створення емоційно насиченої атмосфери навчання.

          Сутність досвіду

     Метою власної педагогічної діяльності автор вважає не формування знань і навіть не виховання, а знаходження, підтримку, розвиток людини в людині і розвиток в неї механізмів самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, самовиховання та інших, необхідних для становлення самобутньої особистості.

     Принципи досвіду опираються на традиційні класичні загальнопедагогічні принципи: принцип гуманістичної спрямованості педагогічного процесу, соціально-особистісного розвитку особистості; принцип диференційованого й індивідуального підходу; увага до вікових особливостей дитини; принцип освітньої рефлексії; особистісного цілепокладання; принцип вибору індивідуального маршруту, продуктивного навчання, креативності.

      Мета продуктивного навчання за індивідуальною програмою - максимальне задоволення запитів учня, підвищення якості знань, умінь, економія енергії і часу.

            Маршрут містить точний опис:

• навчального матеріалу заданого обсягу;

• необхідного рівня оволодіння ним;

• методики раціонального навчання;

• необхідних обсягів самостійної роботи і практики;

• розрахунку витрат часу на усі види самостійного навчання;

• самодіагностики і тестування досягнень.

        Результативність досвіду.

        Показники ефективності використання  індивідуального освітнього маршруту:

• набуття школярами знань і навичок, засвоєння способів діяльності для вирішення практичних, життєвих завдань, відхід від традиційного шкільного «академізму»;

• якісні зміни мотивації навчальної діяльності;

• розвиток вмінь і навичок самостійної роботи;

• зростання рівня навчальних досягнень учнів;

•  можливість реалізувати себе,  цікавість,  підтримка;

• професійна орієнтація;

• розвиток творчих здібностей, формування унікального власного алгоритму творчої діяльності учня.

       Освітня продуктивність учнів зростає, вони усвідомлено беруть участь у визначенні цілей навчання, доборі його технологічних елементів, у створенні особистісного компонента змісту освіти; цілі кожного нового етапу навчання визначаються рівнем реалізованості цілей попереднього етапу та особистісними особливостями учнів у динаміці їх розвитку.

    Досвід роботи переконує, що при такому підході зростає зацікавленість предметом, покращується успішність, мотивація навчання.

      Практична значущість. Соціально-педагогічна, дидактична  значущість досвіду полягає в таких складових:

• обґрунтовано  педагогічні можливості проектування індивідуальних освітніх маршрутів навчання як особистої  програми дій учнів на уроках української мови та літератури;

• створено теоретичну модель індивідуального освітнього маршруту учня;

• розроблено систему навчальних освітніх маршрутів при вивченні програмового матеріалу з використанням інформаційних технологій та Інтернету;

• розроблено конспекти уроків,  дидактичні матеріали, що можуть в готовому вигляді застосовуватися в навчально-виховному процесі.

        Репрезентація досвіду

    Теоретичні основи та практичні поради щодо використання індивідуального освітнього маршруту на уроках української  мови та літератури були презентовані:

• на засіданні педагогічної ради школи (листопад, 2016);

• практикумі для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури при КЗ «ЗОІППО» ЗОР (жовтень, 2016);

     Досвід схвалено на засіданні кафедри філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін КЗ «ЗОІППО»ЗОР і рекомендовано  для  використання у закладах освіти області (протокол №7  від 26 грудня 2016 року).

      Опубліковано у науково-методичному посібнику «Здобутки освітян Запорізького регіону», випуск 18, Запоріжжя, 2017, с.137-148

   Теги: індивідуальний освітній маршрут, диференційований і індивідуальний підхід, особистісне цілепокладання,  раціональне навчання, підтримка, самореалізація, творча діяльність, продуктивність навчання.

 

Посилання на матеріал:

​

​